Відгук Вікторії про МО у Хорватії

Деяким речам не можна навчитись завдяки книгам, навчальним відео чи лекціям. Є речі, що пізнаються лише тут і зараз – у моменті. У живій комунікації з людьми, у сміхові, поглядах, дружніх обіймах, співі і танцях.

Мені та 16 представникам молоді з різних країн пощастило знову пізнати радість офлайн навчання. Відсутність зв’язку, що спершу здалась недоліком, обернулась у величезну перевагу. Я заново відкрила для себе чудо спілкування людей, які зібрались у одній кімнаті – кожен зі своїй унікальним характером, гумором, життєвим та культурним бекграундом і … без інтернету.

Я заново відкрила для себе, що таке ПРОСТО спостерігати за людьми (не маючи змоги вирішувати десятки “термінових” задач онлайн)  Просто сидіти у кімнаті і слухати чиїсь розмови , або ж, непомітно для себе, бути втягнутим цим вихором гумору, сміху, щирої цікавості, унікальних життєвих історій. Це видається дрібницею, дрібницею, задоволення  якою чомусь майже втрачене у сучасному світі 🤷🏼

На 10 днів нас об’єднав дах затишного будиночку у хорватському селищі. Завдяки організаторам, у колективі відразу запанувала дуже дружня невимушена атмосфера, яка дозволила кожному учаснику почуватись максимально комфортно. Прогулянки на природі, похід у гори, групові завдання, квізи, перегляд фільмів, національні вечори – те, чим були наповнені ці незабутні 10 днів.

Також для нас, як для українців, було дуже важливим мати змогу знову підняти “на міжнародній арені” тему війни в Україні. Існування української ідентичності. Боротьби за нашу незалежність. Нагадати, що війна триває. Що вона не ілюзорна, а відбувається в сім’ях ось таких реальних людей як ми – чиї татусі, хлопці, брати зараз воюють за право існувати …

Я вдячна кожному, хто долучився до створення цього спільного неповторного спогаду 💛  І дуже щаслива, що тепер маю нових друзів по різних куточках Європи 😉

#pangeyaultima