Відгук Анни про ESC проект у Сігішоарі, Румунія

Йо! Відгук про 7 місяців стажування в серці Румунії.

Привіт. Я Анна, мені 25, і рівно рік тому я кинула роботу (непогану) щоб поїхати на довгострокове волонтерство ESC. Я мала багато приватних причин, щоб обрати Румунію, але майже нічого не знала про цю країну.

Саме моє незнання надало Румунії безліч місця щоб вразити мене.

Містом проживання виявилася Сігішоара, — туристичне серце Трансільванії  регіону “Графа Дракули”, і наша величенька команда з 16 осіб проживала в минулому пансіоні, – місцевому “замку” з п’ятиметровими стелями в кімнатах та дерев’яними шикарними підлогами.

Румунію я визначила для себе місцем можливостей та відкриттів. Ми подорожували з подругою автостопом. Жили в православному монастирі перед Великоднем. Майже ні в чому не відмовляли собі, адже Румунія – не дуже дорога країна, порівняно зі старою Європою.

Завдяки туристичності місцини навколо нас було дуже багато англомовних місцевих мешканців, а також приїжджих туристів. Окрім всього, сама Румунія, зокрема Трансільванія, – видалася міксом німецької та угорської культур.

Протягом всього волонтерства було дивно і цікаво зустрічати мексиканців, йеменців, американців та мешканців старої європи в барах і на публічних заходах. Мати з ними бесіди, спостерігати, вчитися чомусь новому.

Чудово було і познайомитися з волонтерами, мешканцями європейських країн. Відкриті французи, традиційні італійці з пастою та релігією, добрі німці, цікаві українки, галасливі (в хорошому сенсі) іспанки, та тендітні турки.

Різновид та пізнання способу життя людей інших культур допомогло (сподіваюся) трохи розширити межі моєї свідомості, та краще зрозуміти Європу.

Програма самого волонтерства була націлена на неформальну освіту в школах. Проте пару місяців з моменту приїзду були направлені на побудову команди, і літній час видався не дуже насиченим на події. Такий збіг обставим та загальна повістка дали мені багато часу, щоб зануритися в себе, подумати про приорітети та про своє життя. А також грати в шахи. Шахи, – моє хобі. І місцеві мешканці та ментори допомогли мені знаходити місця, де можна пограти в шахи, і навіть поволонтерити шаховими партіями в християнських спільнотах)

В моєму досвіді довготривалого волонтерства також був один виклик, — розрив з гострим відчуттям справедливості українок та ліберальністю європейців.

Через невелику відстань Румунії від радянського соціалізму мені доводилося стикатися з проросійськими людьми, радянською симовлікою всередині Румунії, або з європейськими волонтерами, які просто їздили на екскурсію до придністров’я.

Але я завжди мала менторку Пангеї на зв’язку. Вона допомагала зрозуміти, що я можу зробити в тій чи іншій критичній ситуації. Допомагала врівноважити ситуацію. А головне, – ніколи не засуджувала. Дякую, Сашо!)

То ж паралельно з відгуком дам всім пораду, про яку мене ніхто не питав, — оцінюйте свої ментальні сили та здатність протистояти чомусь проросійському)

Також одна проблема, з якою я стикнулася при цьому довгостроковому волонтерстві, — програма мене зовсім не цікавила. Неформальна освіта, сексуальна освіта, ненасильницьке спілкування та робота з дітьми.

Довгі місяці я думала, що зробила дуже велику принципову помилку, коли приїхала на цю програму.

Але, виявилося, що ти ніколи не знаєш, що тобі знадобиться в житті.

По поверненню в Україну на базі моїх попередніх знань в сфері (я молодий інженер), володінні розмовною англійською (яку я отримала проживаючи в Румунії), та досвіді в роботи в сфері неформальної освіти, – мене порекомендували та прийняли на роботу в компанію, що будує центри неформальної освіти для українських дітей в співпраці з міжнародними партнерами.

Як результат, окрім класної роботи, я відкрила в собі іншу людину. Я бачу інакше, думаю інакше, можу дозволити собі бути принциповою. Також я стала набагато більше відкритою (можливо тому, що провела багато часу з українками з донецької та харківської областей, а це прям дуже чесні люди), а може тому, що просто розширила межі свого пізнання.

Підсумовуючи, можу сказати, що довготривале волонтерство в ESC зламало мене. І пару тижнів після повернення в Україну я просто була знесилена, розфокусована, пригнічена. Але відкрита до нового. І з часом, заземлившись, я побачила нову себе. Впевнену, професійну, досвідчену людину, яка може все.

Щоб було не дуже скучно читати багато буков, – додам картінки)

То ж, дякую за увагу і felicitari!

#pangeyaultima #esc